Шеф-кухар, який став воїном

5-3У свої тридцять сім років наш земляк Денис Дмитренко, шеф-­кухар та ресторатор за професією, жив насиченим життям. Його професійна стежка була визначена пристрастю до кулінарії. Він був не просто шеф-­кухарем - він був ресторатором, людиною, яка створює атмосферу, що вміє перетворити набір інгредієнтів на мистецтво, а звичайний заклад ­- на успішний бізнес.

Денис був власником затишної та популярної піцерії. Його професійний досвід надзвичайно широкий: він працював у відомих ресторанах, зокрема, в київських. Його руки знали, як замісити ідеальне тісто і як керувати командою, що працює, мов годинник, на піку замовлень.

Але професійний успіх ­- лише частина картини. Денис був глибоко сімейною людиною, виховував доньку і дуже цінував свою родину.

Детальніше: Шеф-кухар, який став воїном

Продовжуємо допомагати ЗСУ

У вересні військовим частинам Кривим Рогом надано допомогу в матеріально­технічному забезпеченні на суму понад 53 млн 707 тис грн.

У тому числі військовим було передано 18 одиниць автотехніки, 10 БПЛА, 47 квадрокоптерів, 20 РЕБ, вісім генераторів і зарядних станцій та багато іншого.

Детальніше: Продовжуємо допомагати ЗСУ

Ранок, який зруйнував спокій

10 жовтня, внаслідок ранкової ракетної атаки, у Кривому Розі було пошкоджено приватне підприємство.

А також вибито вікна у восьми житлових будинках, двох дитсадках, ДЮСШ та трьох навчальних закладах, на комунальному підприємстві та об’єктах бізнесу. Розбито 12 авто.

Детальніше: Ранок, який зруйнував спокій

Слов'янськ - місто Незламності

8-1Слов’янськ ­ місто, ім’я якого стало не просто географічною назвою на карті Донеччини, а символом першого підступного удару росіян у 2014 році та надзвичайної стійкості перед обличчям повномасштабної навали, що розпочалася в 2022­му. Це місто на півночі Донеччини, де історія і сучасність сплелися в жорстокій драмі боротьби за українську ідентичність та свободу.

Детальніше: Слов'янськ - місто Незламності

АРМІЙСЬКІ БУДНІ БАТАЛЬЙОНУ «АРЕЙ»

З Вікторією Сімкіною в Кривому Розі я зустрівся випадково. Моя колишня колега по журналістському ремеслу була вдома на ротації. Зараз вона ­- молодший сержант, виконуюча обов‘язки прес­хофіцера ОШБ «Арей».

Переважно, я слухав Вікторію. Вона із захопленням розповідала про своїх побратимів ­ мужніх і хоробрих хлопців, які, не шкодуючи життя, зараз боронять нашу рідну землю. Ось її розповідь.

Детальніше: АРМІЙСЬКІ БУДНІ БАТАЛЬЙОНУ «АРЕЙ»