ГЕРОЇ БЕЗ ЗБРОЇ

Завдяки зусиллям криворізьких рятувальників лише цьогоріч були врятовані життя пів сотні мешканців нашого міста, ліквідовано більше трьох тисяч пожеж. Понад п'ятдесят з них сталися внаслідок ворожих ударів. І в кожному випадку рятівники проявили професіоналізм і мужність.

Про нелегку службу криворізьких бійців, завдяки яким місто може спати спокійно, розповідає начальник Криво­різького районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС у Дніпропетровській області Олег Січкарук.

­ Олеже Олександровичу, розкажіть трохи про себе. Де ви народилися? Мріяли бути рятувальником зі шкільної лави?

-­ Народився в Кривому Розі. Ніколи не мріяв стати рятувальником. У мене в родині жоден немає відношення до цієї професії. У дитинстві спочатку хотів будувати машини для промислових підприємств. Потім захопився літаками.

Але все вирішилось у випускному класі школи. Батьки спитали: куди ти хочеш поступати? На вибір було кілька вишів, але коли проглядав каталог, чомусь зупинився на Харківській академії пожежної безпеки України. Тоді подумав, що ця спеціальність ­ для справжніх чоловіків. Чому б і ні? Але скажу чесно, тільки під час навчання в академії зрозумів, що це мені підходить.

­ Майбутній рятувальник повинен бути в гарній фізичній формі. Чи відповідали ви цій вимозі в студентські роки?

-­ Усі рятувальники, які знаходяться на службі, в дитинстві або юнацтві займались якимось видом спорту. Без підготовки годі було і думати про те, аби пройти іспити з фізичної підготовки при вступі до цього вишу. Серед моїх однокурсників були і професійні борці, і легкоатлети. Багато хто з них виборював призові місця на національних і міжнародних змаганнях.

Щодо мене, то я перепробував багато видів спорту. В ранньому дитинстві займався гирьовим спортом. Ходив у секцію важкої атлетики. Якийсь період віддав плаванню.

­ Після академії як зустріли молодого офіцера на службі?

-­ Зустріли добре, мені допомагали освоїтися більш досвідчені товариші по службі. Взагалі, не було часу на те, щоб довго оволодівати всіма премудростями професії. Цього не дозволяє специфіка нашої служби. Адже люди потребують допомоги майже кожного дня.

Прийшлося відразу по вуха пірнути у роботу, в свої обов’язки. Це було справжнім випробуванням. Тільки через деякий час у мене в будь­якій стресовій ситуації була «холодна голова».

­ Численні ворожі ракетні атаки по місту, напевно, змусили вас і ваших підлеглих знову вчитися чомусь новому?

-­ Ви знаєте, до чого не можна звикнути, так це до того, коли на таких виїздах хтось гине. А загибель дітей ­- це найстрашніше, що може статися у житті.

Вчитися співпереживати, не втрачаючи при цьому розум, і виконувати злагоджено свою роботу ­- це ті складові, з якими при­йшлось заново вчитися. Мої хлопці впоралися з цим на відмінно. А ось тепло на душі тоді, коли ти врятуєш людину.

­ Згадайте найважчий момент, коли ви виїжджали на місце прильоту ракети…

­- Це були дні після обстрілів готелів «Центральний» та «Аврора». Я в житті такого ще не бачив, хоча був на багатьох локаціях. Кілька секунд дивився на руїни і ледь стримував сльози. Мої хлопці молодці, витримали всі виклики, відпрацювали так, що мені не було соромно за них. Я пишаюся бійцями.

Був момент, коли ми дістали з-­під завалу людину, їй було надано першу медичну допомогу. Пізніше дізнався, з нею зараз все в порядку. І мені від цього радісно.

­ Ваша служба затребувана не тільки на обстрілах, у місті багато викликів і на пожежі. Як справляєтеся з цим?

-­ Є побутові пожежі, коли пожежні витягають людину із задимленого приміщення. Буває, що господарі оселі ледь живі, і нам доводиться надавати допомогу ще до приїзду медиків. Приємно, коли вони дякують пожежникам.

А ще багато пожеж в лісополосі, в очеретах біля річки. Там вже присутній людський фактор. Один недопалок -­ і горить величезна територія. І якщо обходиться без людських жертв, то гине багато живності: і зайці, і птахи. Це сумно.

Хочу сказати, що рятувальники завжди знаходяться у стресових ситуаціях. А тому ця робота для найсміливіших та сильних духом людей.

­ Ви працюєте з громадами міста?

­- Так, з цією метою у нас в місті створений інститут «Офіцер-­рятувальник громади». Це все показує близькість нас до громади, до їхніх проблем. І ми намагаємося вчасно реагувати на них. А для цього потрібно сучасне обладнання і правильність дій. Все це вкупі рятує життя людини.

Буває й таке, що люди свідомо намагаються власними силами загасити пожежу, яка виникла в них або у сусідів, знайомих. Чи поряд з об'єктом, де вони знаходяться. В таких випадках завжди важливо пам'ятати про власну безпеку.

Є і трагічні випадки, коли люди, пересуваючись територіями, в яких були обстріли, отримували поранення або гинули. Це вже питання пильності і безпеки.

Треба пам'ятати завжди, що в наш неспокійний час не слід експериментувати з невідомими і підозрілими предметами. А треба зателефонувати до служби 101, 102 або 112.

­ Молодь зараз йде на роботу рятувальниками? Чи готові вони психологічно і фізично?

­- У нас є недокомплект, тому до рішення хлопців та дівчат, які вступають в ряди нашої служби, ми відносимся схвально. Це перший аспект. А далі, в залежності від проходження всіх навчань, визначаємо їх професійну готовність.

Цікаво, що зараз кандидати з майже стовідсотковою впевненістю можуть ще до всіх випробувань сказати, чи до душі їм працювати у нас. Нове покоління ­ вони трохи інші.

­ Не можу не спитати вас про матеріально­-технічну базу підрозділів. Вимоги часу такі, що рятувальники повинні мати все необхідне, аби протистояти будь-­якій складній ситуації...

-­ Повірте, проблем у цьому сенсі у нас жодних. В останні роки наш парк реально зміцнився. У нас є нова техніка як для аварійно-­рятувальних, пожежних, так і для піротехнічних служб.

Якщо говорити окремо по підрозділах, то, наприклад, у пожежників до шанцевих інструментів додалися ще відбійний молоток та штурмові сокири. У нас з’явилися також тепловідбивні костюми. Вони призначені для роботи в умовах надзвичайно високих температур. Вага цього костюма -­ більше семи кілограмів.

Якщо говорити про піротехніків, то їх арсенал поповнився протимінним взуттям. Його вже активно почали викорис­товувати в армії. Це взуття призначено для розмінування протипіхотної міни типу «пелюстка», яка викидає касети, та інших протипіхотних мін легкого типу. Під час вибуху руйнується нижня частина взуття, а нога залишається неушкодженою.

Хочу додати, що тільки в цьому році наші піротехніки обстежили близько двохсот гектарів території. Під час операцій було знищено тисячі сучасних боєприпасів -­ міни, частини ворожих ракет та реактивні снаряди.

І ще. Криворізькі рятувальники неодноразово були під повторними обстрілами. Є поранення, є пошкоджена техніка. Незважаючи на це, ми завжди в бою, в строю і готові прийти на допомогу всім, хто її потребує.

Загалом, рятувальників називають героями без зброї. Адже вони ризикують життям нарівні з військовими. У нас працюють тільки професіонали, а тому місто може спати спокійно.

Єгор Добридень

15.10.2025