Зробити землю безпечною для повернення людей

Люди, які здійснюють розмінування деокупованих та прифронтових територій, ­- це професійні сапери, піротехніки та водолази. Вони працюють у складі державних відомств, міжнародних місій та сертифікованих приватних операторів. Ця робота є надзвичайно небезпечною і потребує спеціального допуску.

Мені вдалося поспілкуватися з групою саперів та інших спеціалістів, які роблять свою необхідну і небезпечну справу у нашому регіоні. Вони попросили, з правил безпеки, не називати ні місце їх знаходження, ні прізвища бійців. А тому діалог ми ведемо з умовним Н.

­ З якими типами мін вам доводиться стикатися найчастіше?

-­ На півдні України, зокрема, в Миколаївській та Херсонській областях, ми стикаємося з широким спектром вибухонебезпечних предметів. Серед них є протипіхотні міни, протитранспортні міни, залишки касетних боєприпасів, артилерійські снаряди, мінометні міни, гранати, ракети та інші нерозірвані боєприпаси, що залишилися після бойових дій.

Ми також дедалі частіше виявляємо загрози, пов’язані із сучасними методами ведення війни, зокрема, предмети, розкидані ракетами або дронами.

Багато з них можуть залишатися прихованими на полях, у лісах, на узбіччях доріг та в житлових ра­йонах.

­ Як саме проходить процес розмінування?

­- Розмінування починається задовго до того, як хтось виходить у поле з металошукачем. Спочатку команди збирають інформацію від місцевої влади та громад і проводять обстеження, щоб зрозуміти, де можуть бути небезпечні предмети. Території оцінюються та наносяться на карту ще до початку роботи спеціалізованих команд. Залежно від ситуації ми використовуємо комбінацію ручного розмінування, машин та мінно­розшукових собак. Кожен етап ретельно планується та перевіряється перед тим, як територію визнають безпечною.

­ Що найнебезпечніше в роботі сапера?

-­ Найнебезпечніше ­- це робота на територіях, де вибухонебезпечні предмети можуть бути прихованими та невидимими.

Сапери працюють у складних умовах, де боєприпаси можуть бути закопані, замасковані рослинністю або пошкоджені через погодні умови та бойові дії.

Саме тому процедури є дуже суворими, і наші фахівці з розмінування щодня ретельно їх дотримуються.

­ Яку техніку ви використовуєте для розмінування?

-­ Ми використовуємо металошукачі, спеціальне захисне спорядження, GPS та системи картографування, механічні машини для розмінування та мінно­розшукових собак. Для різних ситуацій застосовуються різні інструменти. Машини допомагають підготувати ґрунт і знизити ризики, а собаки та команди ручного розмінування допомагають безпечно перевіряти й очищати території.

­ Чи можна застосовувати наземні дрони для евакуації, логістики та дистанційного розмінування?

­- Ми не використовуємо наземні дрони під час наших операцій.

­ Чи правда, що мінна небезпека не зникає з територій навіть тоді, коли бойові дії там фактично закінчилися.

­- Так. Вибухонебезпечні предмети можуть залишатися небезпечними ще багато років після завершення бойових дій. Міни та нерозірвані боєприпаси не зникають після закінчення війни.

У багатьох країнах світу громади живуть із таким забрудненням десятиліттями. Саме тому обстеження, розмінування та інформування населення залишаються критично важливими ще дов­го після завершення бойових дій.

­ Скільки часу займе повне розмінування? Звичайно, за умови, коли зовсім припиняться бойові дії.

­- Точний термін назвати складно. Україна є однією з найбільш забруднених вибухонебезпечними предметами країн світу через масштаби війни та великі площі уражених територій.

Розмінування триватиме багато років і потребуватиме постійної підтримки, ресурсів та визначення пріоритетів. Наразі головна мета ­ зробити землю безпечною для повернення людей додому, ведення сільського господарства та відновлення громад.

­ На яких тери­торіях ви займалися розмінуванням, їх площа, і скільки ще знадобиться часу для їхнього розмінування?

­- NPA працює в кількох регіонах України, зокрема, в Миколаївській та Херсонській облас­тях. Діяльність включає обстеження територій, розмінування, інформування населення про ризики вибухонебезпечних предметів та підтримку національної системи протимінної діяльності.

Всього понад 24 мільйони квадратних метрів території за весь час уже повернуто до безпечного використання, однак значне забруднення все ще залишається, і попереду ще багато роботи, перше ніж постраждалі громади зможуть повністю відновитися.

­ Чи були у вас нещасні випадки при розмінуванні? Чи виїжджали ви на місце, коли на міні підірвалися цивільні?

­ Безпека завжди є нашим найвищим пріоритетом. Організації гуманітарного розмінування працюють за суворими процедурами, спрямованими на мінімізацію ризиків.

На жаль, по всій Україні траплялися випадки, коли цивільні натрапляли на вибухонебезпечні предмети ­ під час польових робіт, збирання дров або відвідування раніше окупованих територій. Саме тому інформування та навчання населення є настільки важливими.

­ З кого складається ваша команда, в ній працюють тільки професійні сапери, які мають бойовий досвід?

­- Наші команди складаються із саперів, керівників груп, фахівців із обстеження територій, медиків, операторів механічних машин, кінологів, фахівців з управління інформацією та іншого допоміжного персоналу.

Не всі мають військовий досвід, хоча серед працівників є багато ветеранів. Перед початком роботи всі члени команд проходять спеціалізоване навчання та акредитацію. Гуманітарне розмінування базується на технічній компетентності, безпеці та професіоналізмі.

­Чи працює у вас психологічна служба, адже професія пов’язана з фізичним та психологічним виснаженням?

- Так. Розмінування є фізично та психологічно складною роботою. Добробут працівників є дуже важливим, тому існують системи підтримки, включаючи заходи з турботи про персонал, підтримку з боку керівництва та доступ до психологічної допомоги за потреби. Турбота про людей є необхідною умовою для підтримання як безпеки, так і ефективності роботи.

­ Які головні правила безпеки для цивільних?

-­ Найголовніше правило: не торкатися, не наближатися та повідомити відповідні служби. Якщо ви побачили підозрілий предмет, то в першу чергу слід негайно зупинитися. Не торкатися та не переміщувати підозрілий предмет.

Потім обережно відійти тим самим шляхом, яким прийшли. Також треба попередити інших, щоб вони не наближалися. І головне ­ повідомити поліцію або рятувальну службу про небезпечну та підозрілу знахідку.

Загалом, людям слід уникати відвідування невідомих територій, лісів, полів, покинутих військових позицій або місць, позначених попереджувальними знаками. Навіть невеликий або на перший погляд безпечний предмет може бути надзвичайно небезпечним.

Єгор Добридень

Редакція газети «Пульс» дякує за допомогу у підготовці матеріалу та надані фотоматеріали фахівчині з комунікацій, NPA Ukraine Євгенії Жигалкіній.

10.06.2026