Загартовані вогнем і випробувані війною
Громадській організації «Опора» офіційно виповнився один рік. Але це лише офіційно. «Опора» почала формуватися в перші дні повномасштабної війни - тоді ніхто не думав про статути чи печатки. Тоді криворізькі активісти просто згуртувалися, щоб урятувати свою країну, допомогти армії та підтримати цивільних, які опинилися в епіцентрі біди.
Керівник організації Віктор Зінченко в розмові з кореспондентом «Пульсу» наголошує: основне завдання членів організації - підтримка переселенців. Активісти «Опори» допомагають їм із пошуком житла, забезпечують продуктами, сприяють у працевлаштуванні. Це допомагає людям знайти опору в житті та почати все спочатку, відчуваючи реальну підтримку суспільства.
Паралельно з цією роботою організація налагодила потужний логістичний зв’язок із міжнародними партнерами. Зокрема, значна гуманітарна допомога надходить від друзів із Великої Британії. Організація вдячна англійським партнерам і особисто Джеймсу Бейрду, який бере безпосередню участь у доставці допомоги до Кривого Рогу.
Наше місто - це не лише залізна руда, безкінечні кар’єри та шахти, це, передусім, люди з особливим, загартованим характером. Кривий Ріг став потужним гуманітарним хабом ще у 2014 році, коли перші «хвилі» війни змусили мешканців Донбасу шукати порятунку. Саме наше місто стало для багатьох із них другою домівкою. А з початком повномасштабного вторгнення цей потік перетворився на справжню ріку людського болю, яка стікалася сюди не лише з Донецької та Луганської областей, а й із Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей. Кривий Ріг прийняв цей виклик із гідністю фортеці.
У Кривому Розі турбота про внутрішньо переміщених осіб - це не просто сухі звіти чи офіційні програми, а щоденна кропітка праця. Міська влада взяла на себе величезну відповідальність: від облаштування шелтерів і забезпечення людей гарячим харчуванням до створення умов для адаптації дітей і працевлаштування дорослих. Криворіжці не ділять людей на «своїх» і «чужих» - тут кожен, хто втік від війни, стає частиною великої міської родини.
Коли влада дбає про стратегічну безпеку та ресурсну базу, а такі організації, як «Опора», закривають «гарячі» запити на місцях - від евакуації до розбору завалів, - місто перетворюється на незламний гуманітарний бастіон. Це і є наш криворізький код: стояти пліч-о-пліч, допомагати без зайвих слів і вірити в те, що разом ми здатні відбудувати навіть те, що здавалося безповоротно втраченим.
У структурі «Опори» ще на початку 2014 року був сформований загін швидкого реагування. До його складу входять як досвідчені волонтери та енергійна молодь, так і загартовані боями військові, які були списані зі служби через тяжкі поранення.
Віктор Зінченко відверто ділиться особистим досвідом: у нього був період, коли від перевтоми та тиску обставин опускалися руки. Проте саме побратими з передової стали тією опорою, яка не дала зламатися. «Не опускай голову, йди до своєї мети», - ці слова друзіввійськових стали для нього девізом.
Показовим прикладом роботи загону став один із ворожих обстрілів у районі вулиці Героїв Маріуполя (колишня вул. Адмірала Головка). Поки більшість випадкових свідків фіксували руйнування на телефони, загін «Опори» вже був на місці, очікуючи координації та наказів від голови Тернівського району Сергія Кушніра.
Волонтери працюють там, де найважче: надають першу допомогу пораненим, а у випадках, коли стається найгірше, допомагають рятувальникам виносити загиблих і постраждалих із зон завалів.
Справжнім випробуванням на міцність став вечір 26 січня 2026 року, коли ворожий «шахед» о пів на восьму вечора влучив у багатоповерхівку на Даманському. На місці влучання панував справжній жах: полум’я, їдкий дим і неймовірна напруга. Рятувальна операція розпочалася негайно, але роботу ускладнював сильний мороз. Проте всі служби діяли злагоджено. Команда «Опори» була на місці в перші хвилини. Поранених і загиблих не було, але руйнування були значними. Волонтери, а це переважно молоді люди, активно долучилися до ліквідації наслідків: розвантажували будівельні матеріали та на руках заносили їх до квартир постраждалих мешканців. Пліч-о-пліч із ними працювали колеги з ГО «Вікінг».
Варто зазначити, що громадські активісти з «Опори» працюють не лише під час обстрілів. Нещодавно вони допомагали родині розбирати квартиру після побутової пожежі - від житла залишилося лише згарище, і люди були у відчаї. «Опорівці» допомогли вивезти вціліле майно та розібрати обгорілі конструкції.
«Опора» не має великих спонсорів. Джерела її існування максимально прості: це або внески членів колективу, або волонтерські «банки», де кожен збір супроводжується детальними чеками та звітами.
Найбільша проблема сьогодні у волонтерів - транспорт. Активісти мають фізичний ресурс, готові працювати руками, але заправка автомобілів для виїздів стає дедалі дорожчою. Раніше ці витрати покривалися за рахунок невеликих донатів містян, але сьогодні, за словами Віктора Зінченка, цей фінансовий канал майже вичерпався.
Попри щоденну боротьбу з наслідками війни, «Опора» знаходить час і для культурних проєктів. У стінах художньої школи №2 відкрилася гончарна майстерня «Коло». Це стало можливим завдяки гранту від Канадсько-Української фундації. Тепер діти віддалених районів мають можливість навчатися давньому ремеслу.
Для Віктора Зінченка гончарна майстерня - це не просто гурток. Це метод релаксації, зокрема, для молодих ветеранів, які повертаються з пораненнями. Робота з глиною допомагає їм адаптуватися до цивільного життя.
Також організація активно проводить освітні тренінги. Так, у ПК «Північний» до Дня медика було проведено масштабне навчання з домедичної допомоги. Учасники вчилися зупиняти кровотечі, накладати турнікети та проводити серцево-легеневу реанімацію навички, які сьогодні рятують життя кожному.
Спільно з Молодіжною радою Тернівського району та іншими центрами «Опора» бере участь і в екологічних ініціативах, таких, як Всесвітній день прибирання в парку Героїв. Для них кожен зібраний пакет сміття - це такий самий внесок у культуру відповідальності, як і допомога на фронті.
Успіх багатьох ініціатив «Опори», як говорилося вище, став можливим завдяки тісній співпраці з представниками місцевої влади. Віктор Зінченко з особливою теплотою згадує підтримку Сергія Кушніра, Вадима Бальваса та Андрія Богатирьова. Керівник організації підкреслює, що такий діалог із керівництвом району та міста дозволяє вирішувати критичні питання значно швидше й ефективніше, ніж можна було очікувати. Активісти щиро вдячні за те, що жодного разу не отримали відмови у складну хвилину. Навпаки, така координація зусиль створює відчуття єдиного фронту, де кожен знає свою ділянку роботи.
Сьогодні в «Опорі» офіційно 40 осіб, але насправді їх сотні - тих, хто не залишається осторонь. Молодь приходить до «Опори» за покликом серця. Віктор вважає, що головне - не примушувати, а створювати зону комфорту, де юнаки та дівчата бачать сенс своєї праці. Багато хто з тих, хто проходив через тренування організації, згодом пішов служити до ДСНС або підписав контракти з «Азовом».
Микола Корінь
20.05.2026