Трубач Денніс Аду:«Грати джаз - це як ходити крізь стіни чи літати в хмарах»

У цьому році до нашого міста зачастив Денніс Аду. І це не дивно. Наш земляк -­ найвідоміший та найкрутіший джазовий трубач України. А Кривий Ріг завжди вважався культурною столицею джазу. А тому місто, як і раніше, навіть під час війни, продовжує підтримувати своє реноме і намагається тримати найвищу планку у плані розвитку вільної музики. Під час останнього джазового фестивалю мені вдалося перехопити під час невеликої перерви музиканта і поспілкуватися з ним.

Це нелегка справа, адже, незважаючи на досконалість, Аду репетирує по кілька годин в день. Але мені пощастило. Денніс ви­йшов за куліси попити води, і я його перехопив на кілька хвилин.

­ Деннісе, в тебе незвичні зовнішність та прізвище. Багато хто з твоїх шанувальників і досі не знає твого походження.

­- Я народився у Гані, це на африканському континенті. Коли мені було два роки, моя мати та старша сестра захворіли на малярію. Було складно, ліків майже не було, але ми -­ сильні люди, витримали. Одразу після цих неприємних моментів ми опинилися в Україні.

Чому в Україні і в Кривому Розі, не знаю. Та я ніколи і не питав. Мене завжди все тут влаштовувало. Приїхали ми сюди без батька, він залишився в Африці.

­ Коли почав цікавитися музикою?

­- Із семи років, я тоді навчався в інтернаті. У нас був гурток духових інструментів. У мене гарно виходило, я готовий був займатися музикою годинами. Тоді мені запропонували вступити до музичної школи.

Там я вперше і почув, що таке джаз, я буквально закохався в цю музику. І вона мене не відпускає й досі. Але я не проти.

­ Згадаєш свій перший виступ на професійній сцені?

­- Аякже, це був мій дебютний концерт на криворізьких «Горизонтах джазу». Це було в середині дев’яностих. Я тоді грав соло, був маленького зросту, а мене ще поставили попереду оркестру. І я просто забув ноти, сильно перехвилювався.

Так ось, Олександр Геббель, який стояв збоку, почав тихо наспівувати мені мелодію на вухо. Це було доволі кумедно, але я впорався. Мені тоді здалося, що ніхто не помітив, як я на початку забарився. Хоча коліна підгиналися тоді від страху.

Я цей виступ не забув, а тому намагаюся завжди підтримувати молодих музикантів. Особливо, коли вони талановиті, але через сильне хвилювання іноді забувають мелодію.

­ Говорять, що кожна країна має навіть в музиці свою ідентичність, тобто національний код. Чи є це у нас?

­- Так, сучасна музика вимагає досконалості, у всьому. Український джаз ­- це не лише імпровізація. А й унікальний культурний код. У тренді зараз поєднання класичних світових традицій з українським фольклором. Разом із сучасним експериментальним звучанням.

Я тепер намагаюся більше працювати з контекстом, який має нахил до української культури. По­-перше, це мені подобається, а по­-друге, це дуже актуально. Наприклад, зараз намагаюся поєднувати українську фольклорну музику із джазом. Виходить непогано, людям подобається.

­ Імпровізація нікуди не дівається, це ­ складова джазу, так?

­- Безперечно, ви праві. Коли ти імпровізуєш, то ти як в матриці Нео. Ти можеш ходити крізь стіни і літати в хмарах. Мені дуже подобається це відчуття, коли я знаю правила, знаю кордони, а тому можу робити на сцені все що завгодно.

Загалом, я кайфую від джазу, я готовий грати на трубі кожного дня. А ще мені подобається слухати джаз. А ще викладати цей предмет та ділитися зі своїми студентами чимось новим. Я отримаю від цього задоволення. (Денніс Аду викладає на кафедрі джазової музики Київської муніципальної академії ім. Р. Глієра, -­ прим. авт.)

­ Чи на часі проведення джазових фестивалів?

-­ Звичайно, на часі. Музика під час війни підтримує людей. А люди наші, як і музика, мають силу духу і надію. Як же без цього перемогти ворога.

Мені завжди приємно приїздити до Кривого Рогу. Тому що я звідси, це гріє душу. Звичайно, моя мама радіє цьому, вона мене рідко бачить. А концерти -­ це зайвий привід ще раз побачити рідну людину, старих друзів.

­ Які плани у відомого земляка?

­- Я задіяний у багатьох проєктах, а тому плани одні ­ викроїти час для написання музики. В мене багато продукту, який пов'язаний з аранжуванням, там багато чого українського. Крім того, продовжую викладати, і в планах ще вояжі по Україні з власним біг­бендом.

­ Хотілося б привітати вас із високим званням заслуженого діяча мистецтв України.

­- Дякую, це нагорода всіх людей, які вірили в мене, особливо, земляків. Ну, і звичайно, моєї мами, котра радіє кожному моєму успіху. Слухайте джаз і будьте вільними!

Єгор Добридень

03.06.2026