Письмо Деду Морозу

 Это письмо, которое пришло в «Пульс» на прошлой неделе, было от нашего юного читателя. Мы не могли не опубликовать его. Но перед тем, как вы его прочитаете, мы должны вам кое о чём напомнить.
 

В прошлом году в «Пульсе» был конкурс писем на тему, чего бы хотели наши дети попросить у Деда Мороза. Детские желания были опубликованы на наших страницах, авторы лучших писем получили от нас мягкие игрушки. Был среди них и вот этот мальчик, который тоже написал свое желание Деду Морозу, а тот ему передал через нас белого медведя.
 А теперь, собственно, само письмо:
 Привіт, Дід Мороз!
 Мене звати Єгор Макаров.
 Я у тебе в цьому році нічого просити не хочу і більше ніколи не буду. Але дай мені відповідь на кілька питань, якщо зможеш, і тобі не буде соромно.
 В минулому році я просив у тебе, щоб ти допоміг нашим бійцям повернутися додому і щоб закінчилась війна. А що получилося? Ще стало гірше.
 Я просив, щоб ти заморозив усіх наших ворогів, а ти передав мені білого ведмедика? І то через тьотю (дуже тобі дякую). Навіщо? Хоча, може, не хватило у тебе мороза? А ні! Я знаю, кого ти заморозив! Нашого прем'єра ТА його помічників. Бо те, що вони роблять з українцями, можуть робити тільки заморожені. І ти на це дивишся? І нічого не робиш?
 В мене мама і папа працюють на декількох роботах, щоб нас, чотирьох дітей, одягнути і прокормити. Мій старший брат Вова літом працював на полі, на кабачках, цілий день за 100 грн., щоб допомогти батькам, а господарі у Києві забирають всі гроші цінами на все. І ти на все знову дивишся?
 Дід Мороз! Може, ти слабий дідусь, який нічого не може??? Тільки обіцяєш, як багато хто?
 Ти на все, мабуть, махаєш своєю палкою, і плюєш снігом та дощем. Якщо будеш плювати на нас знову, то хоч, будь ласка, плюнь двома мішками з вуглем у наш двір.
Дід Мороз, я спочатку писав, що не буду в тебе нічого просити. Пробач. Я, Єгор Макаров, прошу дати бабусям та дідусям по п'ять тисяч гривень на ялинку і продукти. Якщо ти цього не зробиш, а я узнаю, отже, тебе більше не існує, і я скажу про це своєму молодшому брату Саші і сестричці Анюті.
 Буду чекати відповідь, я би дав тобі свій номер, але не дам, ти ­ чарівник, він тобі не потрібен.
 І ще. У цьому році на мене не трать ні часу, ні грошей на подарунки. Для цього у мене є батьки.
                                                                                                                            До побачення.