НЕ ЗНИЩУЙТЕ «УКРПОШТУ»!

Добрий день, шановна редакціє! Хочу запитати: що в нашому місті коїться з відділеннями «Укрпошти»? Чому скорочуються, закривають поштові відділення, а простих поштарок та начальників відділень просто таки гноб­лять?

Зарплатня моєї знайомої поштарки не дотягує до двох тисяч гривень, а робота ж пекельна ­ увесь день на ногах! Доводиться обходити цілі райони з важкою торбою газет на плечах. Як вона жалілася, на їхньому відділенні працювало три поштарки, та одна звалилася з інфарктом. Дільницю хворої поштарки розділили на двох поштарок, що лишилися   -­ знову ноги бий. А доплатили кожній за зайву роботу аж... двісті гривень! Чи ж це не знущання?
А для начальників поштових відділень вигадали нову забавку ­- «Таємничий покупець» називається. Це для того, щоб начальник пошти кожному клієнту посміхався та мало не кланявся. А якщо не посміхнешся ­ - догана, штраф, зняття премії. Тепер, до речі штрафуватимуть за невиконання плану. А план роблять такий, що його годі й виконати. Чи ж дивно, що люди з пошти масово звільняються? Звільняються досвідчені, чесні і працьовиті люди, котрі ліпше в Польщу на заробітки поїдуть.
Я хочу запитати: невже пошта віджила своє? Невже вона неприбуткова, нерентабельна? Так, хтось скаже, що без пошти вже можна обійтися: ­ пенсію отримувати через банкомат, за комунальні послуги платити теж через банк. Газети та журнали мало хто виписує, бо ж є Інтернет. Листи від руки мало хто пише ­ хіба що я зараз. Але! Хочу сказати про себе. Я отримую пенсію через пошту і рада цьому, бо як настає зима з її снігами та ожеледицею, я не можу вийти з хати, не те що до банкомата дошкандибати. І єдина людина, яка до мене стежку протоптує ­- це поштарочка. А моя сусідка, що отримує пенсію на картку, починає бігати по банкоматах та вистоювати біля них черги. Мерзне і лається.
Я вже мовчу про те, що саме поштарка буває бажаною гостею у самотніх літніх людей, які нікого, окрім неї, до хати не пус­кають. І саме поштарка перша б'є тривогу, коли хтось з літніх людей не відгукується на її поклик. Вона першою довідується про його самотню смерть!
Можливо, я безнадійно відстала від життя, бо прагну і надалі писати листи від руки, читати книги та газети, посилати гарні вітальні листівки в яскравих конвертах. Але я певна, що не одна така. Я не знаю, хто там найнайголовніший на «Укрпошті», та прошу ­ не знищуйте її! В будь-­якій розвиненій країні має бути пошта. Дайте людям гідні умови праці і достойну платню!

Ваша постійна читачка