Ми одна одну не зрозуміли
15 січня мені зателефонувала подруга з Трускавця. Каже:
- Уяви собі, у нас світло вимкнули аж на чотири години! Зараз 20.10. Сиджу в темряві вже пів години, робити нічого, вирішила тобі подзвонити.
Я прикинула. Кажу їй:
- А у нас його сьогодні взагалі не вмикали. Мабуть, завтра увімкнуть.
А вона мені:
- Ну ви ж звиклі. А у нас за всю війну лише кілька разів вимикали на годину чи дві. І тільки зараз запровадили графіки. Завтра вісім годин світла не буде!
Я слухала її й не могла зрозуміти, що її не влаштовує. Та якби в мене світла не було лише вісім годин на добу я була б щаслива. А так, наприклад, сьогодні, 16 січня, я світла у себе вдома не побачу взагалі.
У мене графік 2.2. Вранці встала світла вже немає. Бо воно було вночі 3,5 години з 2.30 до 6.00, тобто тоді, коли всі сплять. Тож ці 3,5 години можна взагалі не враховувати. Я пішла на роботу, а світло вдома мають увімкнути о 13.00 і вимкнути о 16.30. Тобто мене в цей час, як і всіх, хто працює, вдома немає. Потім світло вимкнуть остаточно до опівночі - і увімкнуть, коли я вже спатиму. Тобто в підсумку за добу, якщо не брати до уваги ніч, світло буде лише 3,5 години.
Пояснюю це подрузі. А вона мені:
- Ну вас же постійно бомблять, от і немає у вас світла. А нас не бомблять, чому тоді якісь графіки вводять? Чому ми маємо бути без світла? У мене немає централізованого опалення, ти можеш це зрозуміти, - у мене воно від електрики. У нас же квартира за чотири години без електроенергії «охолоне». У мене є камін, але ми його використовуємо дуже рідко на Новий рік, наприклад. І що тепер? Я маю купувати дрова і топити ними у XXI столітті? Ми що дикуни?
Її обуренню не було меж.
- А ще нам сказали, що наші діти тепер навчатимуться дистанційно, - продовжила вона.
- Так у Кривому Розі діти всі чотири роки навчаються дистанційно, - кажу їй. - І нічого, вже звикли. Навіть до іноземних вишів вступають після школи.
А вона мене перебиває:
- Ваші діти звикли так навчатися. А наші завжди ходили до школи, їм буде важко перейти на дистанційне навчання. Ти уявляєш, як вони можуть втратити в якості освіти?
Продовжую слухати її мовчки, бо сперечатися - безглуздо. Туди, де вона живе, не долітає. Їй мене не зрозуміти.
- От скажи мені, чим можна займатися чотири години ввечері без світла? - продовжила вона. - Це ж просто знущання.
Вона б і далі обурювалася, але раптом...
- Ой… Світло дали. Слава Тобі, Господи, - сказала вона.
Я подивилася на годинник. Було 21.00. Вона зателефонувала мені о 20.10, перед цим у неї пів години не було світла, тобто його вимикали з 19.40 до 21.00. Світла не було півтори години, і для мешканки Львівської області цей час здався нескінченним.
Наступного дня їм скасували графіки, і світло тепер є постійно.
Олена ЧернІчкіна
21.01.2026