Щури, сморід та… відчай
Тетяна Миколаївна Лєжнєва мешкає у цьому будинку майже пів століття. Пенсіонерка говорить, що такого жаху, який вона зараз переживає разом із сусідами, заклятому ворогу не побажаєш.
- Все почалося з того, - розповідає пані Тетяна, - коли у підвалі нашого четвертого під’їзду засмітилися каналізаційні труби. Прийшли працівники управляючої компанії, спробували дістатися цих труб, але не вийшло.
Аби підібратися до них, ремонтники вибили перед сходинами на першому поверсі стіну, аби ж всетаки дотягнутися до труб. Знову не вийшло, - жаліється пенсіонерка.
На момент перебування нашого кореспондента на місці аварії цеглини, дійсно, були розкидані поряд з великою діркою, яка вела до підвалу.
ВСІ СТРАХИ - З НЕВДАЛОГО ШЛЮБУ
Вперше Тамару я побачив в одному з центрів протидії домашньому насильству. Я був там за редакційним журналістським завданням. Вона тоді мала вигляд змученої жінки, старшої за свій вік. Принаймні, мені тоді так здалося.
Перекинулися парою слів, але від інтерв’ю вона відмовилася. Хоча я бачив, що їй потрібно вимовитися. Сказала, зараз не час і пішла. З моменту тієї зустрічі пройшло не більше п’яти років. А нещодавно я випадково зустрівся з нею в супермаркеті, вона несла великі сумки з продуктами.
Жінки обирають «чоловічі» професії
Економічна криза та еміграція населення, спричинені повномасштабним російським вторгненням, суттєво вплинули на український ринок праці. Наразі 8 із 10 осіб, які шукають роботу через Державну службу зайнятості, жінки. Про ситуацію на ринку зайнятості у Кривому Розі, яка склалася на сьогодні, ми розмовляємо із заступником директора Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості Оленою БОГОЛЕПОВОЮ.
День сурка місцевого розливу
Існує таке поняття, як «Повний набір малосімейки». Це коли на подвір’я заїжджає швидка допомога, а потім поліція. І так кілька разів на день.
Мій знайомий завжди мене переконує, що не у всіх «малосімейках» мешканці асоціальні люди. І не всі ведуть паразитичний спосіб життя та постійно розпивають на крихітній кухоньці спиртні напої. Я неохоче погоджуюся. Адже в мене є приклади для іншої думки з цього приводу. Хоча…
Наука потребує руху
Українським науковцям зараз надзвичайно складно. Основними причинами цього є хронічне недофінансування галузі, відтік мізків через війну (понад 20% дослідників зараз працюють віддалено або за кордоном) та найнижчий показник учених на тисячу населення в Європі. Одні склали руки і чекають «манни небесної», а інші роблять все для того, аби наукова галузь не тільки не вмерла зовсім, а й продовжувала працювати і розвиватися.
Яскравий приклад - Криворізький науково-дослідний гірничорудний інститут. Маючі багато проблем, про які ми говорили вище, тут знайшли спосіб впровадження багатьох реальних проєктів у виробництво. Про деякі з них розповідає директор інституту Вадим Щокін. Далі - його пряма мова.